Езоп (грец. Αίσωπος, жив у VI ст. до н. е.) — грецький байкар, автор відомих «Байок Езопа». Перший грецький історіограф Геродот свідчить, що Езоп народився у Фрігії (Мала Азія) був рабом аристократа Іадмона на острові Самос; отримавши волю, подорожував по Греції, Вавилонії та Єгипту. Чимало запозичень і сюжетів з Езопа використали відомі байкарі Жан Лафонтен та Леонід Глібов. З переказів і легенд про Езопа, що дійшли до наших часів, постає обличчя народного мислителя і наставника-мораліста. Підкреслюється його духовна шляхетність, мудрий розум, любов до простої людини, якій присвячені всі настанови байкаря.
Римський письменник Авл Геллій писав про нього: "Езоп, Фрігійський байкар, не випадково вважався мудрецем; свої корисні поради і настанови він давав без суворої владності, як це звичайно роблять філософи, а вигадував дивні та цікаві притчі; розумно і прозорливо обдумані історії передавав людям з якоюсь принадою для слуху". Зображуючи Езопа рабом,невідомі автори біографій протиставляли його знання, багатий життєвий досвід і мудрі висновки поверховим знанням аристократичної знаті тогочасної Греції. В усіх переказах Езоп зображений значно мудрішим, ніж визнані придворні авторитети. Очевидно, всі розповіді про нього мають фольклорний характер. Відомі легенди про інші дивні випадки з життя Езопа, зокрема про звільнення з рабства за заслуги перед містом Самоса, про його службу радником у царя Лідії Кіра, коли він не раз виконував важливі доручення царя. Побував у Єгипті, Вавилоні, і всюди східні мудреці мусили визнавати свою безпорадність перед його розумом, бо він розгадував найскладніші загадки.
Езоп писав байки, де героями були тварини, наповнював свої оповіді повчаннями та мораллю. Байки Езопа мають вигляд невеличких стислих оповідань. Для їх сюжетів використані найрізноманітніші події і явища навколишнього життя, осмислені автором, який робить із них певні моральні висновки. Власне, твори Езопа - це розсудливі спостереження над життям, у яких виявляється повнота практичного розуму і життєвого досвіду багатьох поколінь. Деякі його висновки настільки точні, що стали афоризмами та приказками й органічно увійшли в народну мову. Врешті всі його байки увійшли у збірку під загальною назвою "Байки Езопа". Точну їх кількість не встановлено, але вважають, що Езопу належить близько 400 байок (і навіть 650). У образах тварин висміював недалеких і темних людей, їхні недоліки і захланність. На жаль, жодних його рукописів і оригіналів творів до наших днів не дійшло — його твори свого часу у невідомо ст. до н. е. упорядкував Деметрій Фалерський, але збірка не збереглась. Відомі лише віршовані переробки творів Езопа, написані Федром, Бабрієм та Авіаном.
За однією з легенд про смерть Езопа, цар Крез послав його у місто Дельфи принести у величному храмі пожертву богові Апполону. Підступні й жорстокі жерці, які вже давно ненавиділи Езопа, підклали в його торбину священний золотий кубок бога і обвинуватили в крадіжці, а потім засудили Езопа до смерті і скинули зі священної скелі Парнаського хребта в безодню. Тепер Езоп вважається батьком байок.
З ім'ям Езопа пов'язаний вираз "езопівська мова", тобто мова алегорична, сповнена натяків, недомовок, у якій певна думка автора має замасковану форму. Нею користувалися ті з пізніших письменників, хто не міг вільно висловлюватися.
Римський письменник Авл Геллій писав про нього: "Езоп, Фрігійський байкар, не випадково вважався мудрецем; свої корисні поради і настанови він давав без суворої владності, як це звичайно роблять філософи, а вигадував дивні та цікаві притчі; розумно і прозорливо обдумані історії передавав людям з якоюсь принадою для слуху". Зображуючи Езопа рабом,невідомі автори біографій протиставляли його знання, багатий життєвий досвід і мудрі висновки поверховим знанням аристократичної знаті тогочасної Греції. В усіх переказах Езоп зображений значно мудрішим, ніж визнані придворні авторитети. Очевидно, всі розповіді про нього мають фольклорний характер. Відомі легенди про інші дивні випадки з життя Езопа, зокрема про звільнення з рабства за заслуги перед містом Самоса, про його службу радником у царя Лідії Кіра, коли він не раз виконував важливі доручення царя. Побував у Єгипті, Вавилоні, і всюди східні мудреці мусили визнавати свою безпорадність перед його розумом, бо він розгадував найскладніші загадки.
Езоп писав байки, де героями були тварини, наповнював свої оповіді повчаннями та мораллю. Байки Езопа мають вигляд невеличких стислих оповідань. Для їх сюжетів використані найрізноманітніші події і явища навколишнього життя, осмислені автором, який робить із них певні моральні висновки. Власне, твори Езопа - це розсудливі спостереження над життям, у яких виявляється повнота практичного розуму і життєвого досвіду багатьох поколінь. Деякі його висновки настільки точні, що стали афоризмами та приказками й органічно увійшли в народну мову. Врешті всі його байки увійшли у збірку під загальною назвою "Байки Езопа". Точну їх кількість не встановлено, але вважають, що Езопу належить близько 400 байок (і навіть 650). У образах тварин висміював недалеких і темних людей, їхні недоліки і захланність. На жаль, жодних його рукописів і оригіналів творів до наших днів не дійшло — його твори свого часу у невідомо ст. до н. е. упорядкував Деметрій Фалерський, але збірка не збереглась. Відомі лише віршовані переробки творів Езопа, написані Федром, Бабрієм та Авіаном.
За однією з легенд про смерть Езопа, цар Крез послав його у місто Дельфи принести у величному храмі пожертву богові Апполону. Підступні й жорстокі жерці, які вже давно ненавиділи Езопа, підклали в його торбину священний золотий кубок бога і обвинуватили в крадіжці, а потім засудили Езопа до смерті і скинули зі священної скелі Парнаського хребта в безодню. Тепер Езоп вважається батьком байок.
З ім'ям Езопа пов'язаний вираз "езопівська мова", тобто мова алегорична, сповнена натяків, недомовок, у якій певна думка автора має замасковану форму. Нею користувалися ті з пізніших письменників, хто не міг вільно висловлюватися.
Комментариев нет:
Отправить комментарий